Урок християнської етики

Більшість тих, кому випало «щастя» вчитися у радянських школах пам’ятають відомі рядки класика соцреалізму: «Крошка сын к отцу пришел, и спросила кроха: «Что такое хорошо, и что такое плохо?» Треба віддати належне співцю режиму, який аж ніяк не назвеш хорошим, — автор все-таки правильно розумів «що таке добре, а що таке погано». І хоча нині модно таврувати радянських ідеологів, дивлячись на сьогодення, приходиш до думки, що ота радянська мораль була все-таки кращою, ніж теперішня, чи то пак, відсутність моралі як такої.

Популярна республіканська газета опублікувала одну історію, що сталася з ученицею другого класу. Якось на свято дітям подарували «Чупа-чупс» — цукерку на паличці. Щаслива Настя вхопила свій подарунок — і раптом побачила, що її паличка зламана. Не довго думаючи, швиденько помінялася цукеркою, яка лежала на парті сусідки... І на цьому історія могла б закінчитися. Але у тій школі викладали християнську етику і вчителька знайомила дітей з основними її постулатами, вчила їх бути чесними та правдивими. І навіть запропонувала: «Може у когось на серці є якийсь гріх, ви повинні покаятися». Настя з дитячою простотою підійшла до вчительки і призналася у своєму маленькому «гріхові». Вчителька похвалила її і — не забула. При нагоді привселюдно назвала Настю злодійкою та лінтяйкою. Можна було б сперечатися щодо цієї історії, звинуватити вчительку, яка поранила дитячу душу. Але на роздуми навіює те, як зреагував на це батько Насті і які висновки з цієї історії робить автор статті.

А обурений батько забрав дочку зі школи і перевів в іншу. Але не просто в іншу, а ту, де не викладається християнська етика...

Мораль цієї історії проста: християнська етика шкодить людям. От якби Настя змовчала, не призналася у своєму «злочині», все було б добре. Її батько був обурений не лише поведінкою вчительки, але, перш за все тим, що дочку вчать жити чесно. Що з неї виросте? Як їй буде жити у цьому жорстокому світі з такими принципами? Та коли вона буде виконувати усе, чого учать в християнстві, в неї будуть ще не такі проблеми. Сьогодні християнські принципи не підходять ні для бізнесу, ні для політики, ні просто для життя. Ніхто не хоче мати чесного бухгалтера — а як тоді з приписками та підробкою фінансових документів; чесного будівельника — а як тоді приховати крадіжку будматеріалів, чесного суддю — бо як його підкупити? Чесність не в пошані. Практично усі фільми, якими живе сучасне покоління, побудовані на принципі сили, підкупу, обману, жорстокості. В пошані той герой, який всіх обвів навколо пальця, пройшов по трупах, насміявся над простодушними, менш сильними, ідеалістичними антигероями. Ідеалом для молоді та підлітків є фізично сильний, холоднокровний, спритний супермен, який володіє будь-яким видом зброї, у якого відсутнє почуття вини та докори сумління. А християнська мораль... Це смішно та несучасно.

Не треба бути пророком, щоб зрозуміти: батько подав Насті урок, який вона запам’ятає на все життя. Вона вже ніколи ні в чому не признається. Вона вже ніколи не скаже правди. Вона вже не буде жити за принципом християнської моралі, бо ця мораль лише заважає, приносить неприємності. Вона вже не запитає: «Що таке добре, а що таке погано?» — тут саме життя підказує, що «добре», це коли тобі добре, а на інших — наплювати.

Суперечки навколо того, чи вводити в шкільний курс християнську етику можна звести до простої фрази: «А чи потрібна нам така етика, яка вчить прощати ворогам, підставляти щоку, добровільно переносити образи?» Люди просто не хочуть такої моралі, яка не дозволяє красти, вбивати, обманювати, зраджувати.

Слово Боже так каже про цих людей: «Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога» (2 Тим. 3:2). Але є і в такому середовищі ті, хто все-таки вважає біблійні заповіді прийнятними для використання у прак¬тичному житті. І не просто прийнятними, але й такими, що приносять благословення та радість. Саме до таких звертається сьогодні Христос: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16). Це і буде найкращий урок християнської етики.

Юрій ВАВРИНЮК

Благовісник, 4,2007